| |
Як сповідь, що простирається віками,
Молитва та, що прикладається до рани,
Як серця стук, що довбить молотком
По скронях... До тебе йду я!..
До тебе, мамо!..
Холодними ночами гріюся медовим чаєм,
Таким, як ти робила, більш ніде
Не зустрічаю... Закрию вічі, ніби
Дивлюсь тобі в очі... Рідні очі...
Давно пішов, залишив тільки той
Далекий спогад, де більшість часу
Малювати сніг на твоїх скронях...
Так хочеться назад до твого дому,
Мамо!.. Дорога, по якій мете мене
У спину вітер звертає круто догори,
Все догори, там не було...
Приспів:
Додому йду!..
Ще трохи стану на порозі, мамо!..
Додому йду я!.. Додому йду!..
Ще трохи стану на порозі, мамо!..
Додому йду я!..
Тепер моє життя колюче, навіть трохи
Ранить,
Навколо сірі вовки вигризають мою пам'ять,
Казки дорослих не до ночі, мамо...
Коли я був маленьким, все здавалося рожевим,
Тепер малюють горизонти люди-ненажери,
Немов історії в Ротарі перед сном...
Приспів. (2)
Додому йду!..
Ще трохи стану на порозі, мамо!..
Додому йду!.. Додому йду я, мамо!.. Поділитись сторінкою: 
| |
