| |
Місто... Музика... Замість язика
Мовчання, в якому оселились
Почуття і дати, нема кому віддати...
Мені не передати ані словами,
Ані дотиками, як буває холодно,
Вечорами соромно за все,
Що стало раптом недоречним,
Але безперечно мене попереджали:
Кохання часом дуже небезпечне!..
Часом дуже небезпечне!..
Часом дуже небезпечне!.. Тож, я...
Приспів:
Я залишаю в твоїй пам'яті себе,
Мене не треба проводжати...
Я давним давно переросла саму себе,
Що ж, можливо хочеш помовчати?..
Можливо, хочеш помовчати?.. | (3)
Я вимагаю, хоч в цей раз,
Поговорити без прикрас,
Без напівтонів, томних видихів...
Так сталось, я - не екстрасенс,
В мовчанні не піймаю сенс
Твоїх тонких, прозорих натяків...
Не треба сліз! Не треба болю!
Пусти свої думки на волю!
Не смій знов приплітати долю!
Я просто витрачаю час
На зовсім недолугих "нас"...
Тож, можливо, хочеш помовчати?..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
