Напролом!

Не знаю, як то пояснити, можливо
То крізь озонову діру зв'язок
Із всесвітом простіший, але
Кожного разу, коли мене навідує
Антарктичне безсоння, я ніби,
Зависаю між життям і чимось більшим...
Опиняюсь поряд, відчуваю дотик,
Тут не просто, усе незвично,
І пізнавати це все доводиться
Крок за кроком. Пізнавати все.
Що оточує, природу, людей, які є поряд,
Де найцікавіше це пізнавати себе,
Свої сили, свій розум, свої почуття.
Ніхто не казав, що буде легко, але я зможу!
Я впораюсь! Ти головне, чекай мене,
Я обов'язково повернусь! Я переможу!

Напролом! Напролом! Єдиний шлях у нас!
Єдиний шлях у нас! Напролом разом!

Перемога ніколи не дається легко.
Можна все життя говорити про сміливість
І не знати, що це таке, поки не опинишся
В ситуації сам на сам зі справжньою небезпекою...
Спогади про вас, мої рідні, зігрівають мою душу
Й серце і дають сил йти далі
Йти вперед, щоб не сталось!
Перемога ніколи не дається легко,
Вона виборюється лише так!

Напролом! Напролом! Єдиний шлях у нас!
Єдиний шлях у нас! Напролом!
Напролом! Напролом! Єдиний шлях у нас!
Єдиний шлях у нас! Напролом разом!

Поділитись сторінкою: