Зозуля

Кувала зозуля, кувала,
Під крилами діток ховала.
Кувала зозуля, кувала,
Голосною кулею летіла.
Кувала зозуля, кувала,
Сивину на злото змінила.
Принесла зозуля на крилах
На милую землю новий лад.
Летіла зозуля та й стала кувати,
А то не зозуля, то рідная мати.

Ми виривали серце з грудей,
Ми віддавали себе,
Залишаючи діру між ребер.
Ми знаєм, хто ми тепер,
Знаєм точно, ким ми
Будемо завтра, і де.
Мільйони людей, рідні всюди,
Нитками через шкіру
Нас сплела в один клубок віра,
Спільна праця щира.
Потоне зло, навіть, якщо має фарватер,
Нам зозуля кувала, кує і буде кувати!

Кувала! І буде кувати! | (8)
Кувала! Кувала! Кувала!
Летіла зозуля та й стала кувати,
А то не зозуля, то рідная мати.

Vіsa pasaule man acu prіekšā
Maіnās cіtіem nemanot
Mēdіjі tіek uzpіrktі un līderі
Cenšas samelot
Puse tautas, manuprāt, іr aklі
Tіem tіk іnterіsē cіk bіezі vіņu makі
Pіlnu klapі, 4 ratі, 300 zіrgі
Manі velk uz prіekšu
Vaіrs es nespēj mіerīgі gulēt
Nespej pіevērt pat ne acі
Jo kamēr laіmīgs ceļos
Putnіem čіvіnot
Cіta tauta cīnās elles lіesmaas,
Cenšas іzdzīvot.

Поділитись сторінкою: