Ми їхали в сіру осінь...

Ми їхали в сіру осінь підтримати
Наших хлопців концертом...
І в сірій зоні почався
Ворожий обстріл,
І наші авто заглухли,
І в нас серця похололи,
І міни гули і вили,
І просто дірявили простір...

І раптом на хвилю стихло,
І тиша знов стала млою,
І наш провідник крикнув:
Мерщій у бліндаж за мною!
І я забігла в криївку,
І світло на мене впало,
І вдягнена, мить у дверях
Я мов в наготі стояла...

Козак з бліндажа дивився
На мене і пив очима,
І ніж чи кинжал при боці
Й мушкет-автомат за плечима.
А я ж на виступ убрана була
В автентичне природньо:
У плахту, свиту, керсетку -
В усе геть щиро народнє!

Ну так мене засоромив,
Я вся зашарілась на теє,
А він, як той гайдамака
З портрету в сумському музеї.
Вклонився ґречно, уклякнув,
Припав на одне коліно,
І цілував, як прапор
Поділки плахти цнотливо.

Вволи мою, каже, волю.
Ти можеш мене вдарувати?
Хто зна: Чи я верну з бою?
Хто зна: Чи жить? Чи вмирати?
Не бійся - мале благаю,
Як від своєї сестрички
Ти можеш мені вділити
Шматочок своєї стрічки?

Бере мої коси в руки,
А погляд аж серце крає
Й з мого кісника скиндячку
Він мовчки ножем зрізає.
І каже: буду носити на грудях,
На своїм серці,
І буде твій дар мене гріти
У змагу й смертельнім герці!

Моїм оберегом стане
Від менту цього аж до тризни...
Даруй, я здаюсь фетишистом?
Та я - фетишист Вітчизни!
А ти - ти її явлення -
З'явилось мені на диво,
Мов та Непорочная Мати,
Мов та Пресвятая Діва!

Поділитись сторінкою: