Українські вечори

Які чудові літні вечори
Дарують серцю землі українські:
Духмяної весняності пори,
Джерельної солодкості криниці.

О, земле українська – світлий сад,
Твоє цвітіння в болях материнства:
Одні роки блаженно відлетять,
А інші приведуть у дні дитинства.

Від запаху весни – вишневий цвіт,
І смаку молока – степок і поле
Дитинством посміхались скільки літ
І юністю кохалися до болю.

Казкові срібні розсипи дзвінкі
На вечорових килимах зоріють.
Покуттями звисають рушники
І явори мелодіями мріють.

Які чудові літні вечори
У розквіті садів на Україні.
Мовчи, моя душе, не говори,
Краса землі розповідає нині...
Мовчи, моя душе, не говори!

Поділитись сторінкою: