| |
Приспів:
Це літо, коли Сонце не світить...
Пташки не так співають
І не пахнуть квіти...
Літо, коли важко радіти...
Літо, коли в серці лютий
І навколо холодно...
А лютий місяць по-справжньому опинився лютим,
Змінилось навколо все, змінилися люди...
Дехто вже ніколи не почує сміх мами,
А деякі мами просто не можуть сміятись,
Обливаються сльозами...
Виявляється, серед людей всеж таки є потвори,
Які навколо перетворюють все на суцільне горе...
І багатьох вже нема, а хтось і не встиг
Побувати в свої колисці,
На жаль, всі ми вже ніколи не будем колишні...
Приспів. (2)
І вже не смакує, як колись,
Ароматна ранкова кава,
Чи потрібні роки, чи ніколи
Й ніщо не заліче ті рани...
Вже не пасує улюблений одяг,
Не важливо, як вдітий,
Важливо одне, щоб не гинули люди!
Щоб ніколи не гинули діти!
Камон, за вікном вже рік 22-й другий,
Двадцять перше сторіччя,
Коли Всесвіт навчить нас жити без зброї,
Щоб страхів не було в обличчях?..
Вже дехто не хоче вірити в Бога,
Бо, як Він міг то допустити?
Але Він існує! На нашому боці
І почує наші молитви!
Приспів.
Це літо, коли Сонце не світить... | (4)
Літо, коли в серці лютий
І навколо холодно...
Приспів. (2) Поділитись сторінкою: 
| |
