САД

Під чужим ім'ям у минулому...
Під новим ім'ям у майбутньому...
Твої очі дивились по-новому,
Та уста по-старому сплюнули...
Не чекай мене, я не повернуся!..
Не тримай, зачини віконниці!,.
Підійми мене з долонь березня,
Поклади мене перед іконами!..
І нехай ці обличчя вирішать,
Що я таке, так, щоб потім
За мною ранок задмухав вікна...
Все минає, шкода тільки
Що не мине мене темінь,
А тебе світло...
Мене темінь, а тебе світло...

Під чужими знаменами м'ятими,
Під чужими тілами сонними
Нас народжували солдатами
У сорочках одразу з погонами!..
Не тримай мене, мені боляче,
Лиш схились, як очі посиніли -
На військовому на кладовищі
Проводжала мати сина...
Сад, де дерева шепочуть не в лад,
Де незатишно теплим вітрам там...
Там, де колиска землі навесні
Буде в росах ридати мені... Сад...

Прилетіли птахи з окраїн
І дерева вголос зітхнули,
В нас давно життя відібрали,
А сьогодні смерть повернули...
Не цілуй мене, мені боляче,
Лиш поглянь, як коси посивіли -
На військовому на кладовищі
Попрощалась мати з сином...
Сад, де дерева шепочуть не в лад,
Де незатишно теплим вітрам там...
Там, де колиска землі навесні
Буде в росах ридати мені... Сад...

Поділитись сторінкою: