| |
Світ мене ловив та не впіймав,
Мучив вночі думками
Про сутність людських поривань...
Бачив мою уразливість,
Змушував серце твердіти,
Вмовляв мене: Не боротися!
Вмовляв мене: Просто жити!
Селив в душі сумніви,
Грався моїм божевіллям,
Наводив сумнівні приклади,
Зв'язував розум сумлінням...
Не плакати надто гірко,
Кричати не надто голосно,
Радив мені бути стриманою,
Не давав мені стати повістю...
Приспів:
Тож я тебе розумію, світ, – |
Ти колись станеш сміливим. |
Сподіваюсь, вони збагнуть, |
Що ти ні в чому не винен!.. | (2)
Що ти ні в чому не винен!.. | (4)
Можливо тобі стане легше,
Прийми мої співчуття,
Пробач мені звинувачення,
Дякую за життя!..
Приспів.
Світ мене ловив, та не піймав!.. Поділитись сторінкою: 
| |
