Марині Брацило

Отак взяла і померла:
Ну, знаєте, як буває...
Тужили в місті за нею
Тролейбуси і трамваї,

Автобуси, електрички,
Засоби автостопу,
Татко, гітара, сестричка...
Ну, може, ще пара хлопів:

Пообіцяла – й не встигла
Правда, не з власної волі...
Ткались на персах стигми,
Маки вцвітали в льолю...

Ґави заціпило й меви,
Тиша снувалася шовком,
Отак взяла і померла...
Місто було у шоці:

Їй не було світлофорів,
Дурнів, героїв і злиднів...
Коли вже заткнуся? Скоро...
Свято було за три дні...

Поділитись сторінкою: