| |
Розхристана, розбурхана, в емоціях душа була,
І майже захлиналася під проливним дощем.
Ніхто не знав, що уночі струна моя порвалася,
Не втримала цей біль в собі і цей сердечний щем...
З надривами у голосі мелодія заплакана
Кричала в тиху темряву: О, Боже мій!
І тихою молитвою мінорно свічка капала,
Свіча гірких розчарувань і втрачених надій...
І побачила стежку, що вела до Голгофи,
І по стежці йдуть люди, а мене там нема...
І тому в моїм серці була пустка глибока,
І тому в моїм серці оселилась зима...
Оселилась зима...
Тунелями, пустелями боролася я з долею,
А Ти за мене кров святу смиренно проливав...
Любов Твоя мене знайшла, струну мою розірвану,
Спасителем і Господом для мого серця став!..
Тобою я наповнений, освячений, збагачений,
І буде моя музика лунати до небес.
І вірю я, сповідую, що дух мій не зламається,
Бо Ти, Господь, знайшов мене і я в Тобі воскрес!
І розправила крила, і душа полетіла, |
Так ніхто і ніколи ще з людей не літав!.. |
В тісноті даєш простір, у пустелі - напитись, |
Як же добре, мій Боже, що Тебе я пізнав!.. | (2)
Що Тебе я пізнав!..
Розхристана, розбурхана, в емоціях душа була... Поділитись сторінкою: 
| |
