Рівні

Ми так довго ловили напрям вітру, що дув
Кожен раз зовсім з іншого боку.
І вже верне від слів, що ти так часто чув,
Хоч раніше здавались нівроку.

І хотілося вити, мов поранений вовк,
Та, чомусь, всі сиділи, як миші.
Не згадати тепер, хто і як тобі втовк,
Що всі рівні, та є і рівніші.

І все важче давалось підбирати слова,
Твоя думка тобі не належить.
І від цього нестерпно болить голова,
Але лікар сказав, що це

Ти хотів лікуватись, та сказали: Помреш.
У медичній інстанції вищій.
Тож не стануть вони витрачати часу
На всіх рівних, бо є і рівніші.

І наснилось тобі, що скінчилась війна,
Вже зі зброєю час розпрощатись.
Не згадає ніхто, скількох зжерла вона
І хто дав їй наказ розпочатись.

Та прокинувся ти від ударів чобіт,
Що греміли крізь мертвої тиші.
Розтягнулись колони з заходу і на схід:
Рівні йшли захищати рівніших.

Поділитись сторінкою: