Батьківська нива

Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
Є тисячі ланів, але один лиш мій!
І що мені робить, коли малий зажинок
Судилося почать на ниві нерясній?..

Чи викинути серп і йти байдикувати,
Чи долю проклясти за лютий недорід
І до сусід пристать наймитувати
За пару постолів і шкварку на обід?..

Та мушу я іти на рідне поле босим,
І мучити себе й ледачого серпа,
І падати з утоми на покоси,
І спать, обнявши власного снопа.

Бо нива це – моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок,
Мене на ниву батьківську веде!..

Поділитись сторінкою: