| |
Я з малечку читаю реп,
Чи то мій дар? Чи може Божа кара?
Як виживати у цій зграї з її вожаками?
Як лабіринтами систем, затверділих правил
Змінити їхнє ліво на праведне право?
Я інакше не умію, тільки так, поки будуть сили,
Я виноситиму все сміття з чужої могили.
Там, де мали загинуть, там, де сміються в спину,
В головах колись росли багаторічні рослини.
Віриш, деякі речі прямо пропорційні,
Наприклад, більше хейту — буде більше і стремління.
Їм аби донести, голос поки не стих,
Буду говорити, поки не почуєш мене ти,
Ти називаєш мене "хайпом ради хайпу",
Але камінь в мою сторону —
Це хайп заради хайпу в твої голові,
Бо всі втомилися від хейту,
Так, ми творимо історію. А ти?
На дошці крейда — моя зброя,
Увага до проблем, до складних питань.
Україна чи Європа? Я роздам і тут, і там.
Просить руку допомоги, зразу точек тут зі ста,
Рукава закочені з кишень,
Кулаки дістали ми і до справи.
Доки ти спав, чуєш, син своєї країни,
Треба дати, аби не просив,
Куди я насиплю знову рим, щоб сказали псих?
Гендерно мене розшматували дворові пси.
Все, що показано словами і на пальцях,
Без бруду в люди, без випробувань і апробації,
Все, що залишу я, — це інформація для нації,
Аби міняли погляди бешкетники й засранці тут.
Пам'ятаєш, Сашко нас учив:
Щоб героєм бути в Україні, то нема причин,
Та ставали люди до вогню, хоч нехочучи,
І позалишалися ні з чим, а й були ні з чим,
Така політика у кожного в крові тече,
Ти тільки обговорюєш, душі допоки припече.
А хтось стає до справи - і пожинає результат,
І ми так любимо судити, хто ким був і хто ким став.
Тут рахувати би чуже, а своє — воно також є.
І від кого слід чекати змін? Що вам винен він?
Всі тепер вивчають своє право, сотні перехожих
Знають все та тільки забувають заповіді Божі.
Можеш сотні раз збрехать собі і це нормально,
Хай ніхто не бачить, небо бачить все — ховати марно.
Маєш голе тіло — затуляй лице, згадай, що в тебе дар,
Не забувай, навіщо Бог тобі життя дав,
А точно дав? Чи може Божа кара?
Як виживати у цій зграї з її вожаками?
Як лабіринтами систем затверділих правил
Змінити їхнє ліво на праведне право?
Люди не бачать колоди в свої очах,
Міряють чужі городи і свою печаль,
І якщо ти помиляєшся, на тобі печать,
Коли рильце у пуху — треба пробачать.
Вони вірять, якщо хтось скаже "це авторитет",
Вони бачать те, що хочуть бачити попри все,
Контролюєте себе і те що ви говорите,
Скільки совість не годуй, вона все одно гризе... Поділитись сторінкою: 
| |
