Ой, мандрував молодий козак

Ой, мандрував молодий козак,
Да мандрував стиха:
Він не з добра, не з розкоші,
А з великого лиха!

Як мандрував, шапочку зняв,
Всьому роду уклонився,
Як ізійшов на битий шлях,
Да слізоньками вмився.

Ой, не плачте ви, карії очі,
Од роду мандруючи,
Заплачете ви, карії очі,
На чужині горюючи!

Ой, не ржи ти, вороний коню,
З двора ідучи,
Заржи ти, вороний коню,
На круту гору йдучи,
Нехай зачує моя ненька,
Без мене горюючи!

А ненька зачула,
Важенько здихнула:
Ой, гаю ж мій, гаю!
Ой, гаю ж мій, гаю!
Котору дитину кохала-любила,
Край себе не маю!

Поділитись сторінкою: