Пашка...

А Пашка душі,
А Пашка душі
Ловив з тротуару прохожих.
Він став юродивим,во ім'я Боже.
Взивала гітара і плакали струни,
А люди все гнали майбутнє в минуле.
Вони б зупинились,вони б послухали,
Та будня часики у скроні стукали.
А ще, було ім. трохи соромно.
За те,що Пашці було не все одно,
За те,що Пашка один єдиний 
Во ім'я Душ їх став –юродивим.
За те,що Пашці,що день-то свято...
За те,що Пашка в них вірить свято

Гітара плакала,гітара кликала,
А струни рвалися,-а Душі микало.
І сиротою на тротуарі
Лежала кепка із мідяками.

І сумно Господь, проходячи мимо,
Срібну монетку у кепку вкинув.

Поділитись сторінкою: