Поцілунок осені

Вже тополя багряною хусткою
Помахала услід журавлям,
Плаче небо за птахами пусткою,
В ріках сліз потопає земля...

І у хвилях потопу осіннього
Не спасеться ніхто і ніде:
Всіх накриє печаль листя плинного
І сльоза журавлина знайде...

Клен від вітру за хмари хапається,
Роздає своє золото всім...
Чи сміється тобі, чи ридається –
Листя спалять, розвіється дим...

Заховались сади за туманами,
На пелюстки троянд білий сніг,
І морози, хоч були незваними,
Сріблом стежки лягли біля ніг...

В журавлиній печалі ховається
Листя заповідь золота:
Що без пісні – землі не літається,
Як без неба душа – сирота...
Хоч сміється тобі, хоч ридається:
Сміх – щасливий, печаль же – свята...

Поділитись сторінкою: