Червона калина

Стоїть серед гаю червона калина,
Стоїть серед гаю від юності літ.
Калино, калино, червона калино,       |
Даруєш ти щастя, калиновий цвіт.      |  (2)

Та враз потемніла і чорною стала,
Від грому та диму на серці журба.
Єдиного сина взяла у калини,          |
Єдиного сина забрала війна.           |  (2)

Стоїть серед гаю вже сива калина,
Слізьми умивається рано вона...
Не плач же, калино, не плач, одинока, |
Ще буде на світі і щастя й весна!     |  (2)

Поділитись сторінкою: