Непрошений

Дарувала осінь запізніле літо,
Кликала у гості, наче ти мене,
І манила ніжно поглядом любові,
Одягала плаття світло голубе!..

Приспів:
Непрошений!..        |
До тебе знов у гості |
Непрошений!..        |
Іду з далеких доріг  |
Запорошений...       |
Ти лиш від себе мене |
Та й не прожени!..   | (2)

А холодним вітром закружляла осінь
І мене понесла в далі, у світи...
Ніби ненадовго, а на косах просінь,
То спізнився знову, мабуть, назавжди...

Приспів.

Скрипнули знайомі двері милозвучно,
Посмішка зустріла мила, як завжди,
Словом не поправиш, лиш одне незручно:
Вже довкола білі випали сніги.

Приспів.

Поділитись сторінкою: