| |
Приспів:
Де тумани наші, де тону у фальші, |
Де клоуни, де актори, |
Там я знову ліз у гори... | (2)
Знову лізу в гору, знову лізу наверх,
Ззовні я живий, а в середині помер...
Пустота є в мені та немає мене в пустоті,
Моє тіло - для когось лише просто тінь...
Кожен день на повторі люди просто говорять,
Люди просто згорають, люди просто хворі,
Люди вертикально та перебувають в комі,
Хай одягнені вдосталь, всередині голі...
Тільки я - актор у своєму ситкомі,
Я - лише резервуар для літрів крові,
Я не просто живу, я повільно помираю,
Ніхто не згадає, я повільно зникаю...
Для долі я - лише тут фігура із тіста,
Пішак, який ходить лишень до крісла...
Ти бачиш ціль, а ти бачиш відстань,
Вона тебе повільно вбиває, як синій wіnston...
Для дорослих існує єдина Мрія,
Вона перевозить вантаж до Києва,
І більше нічого, не треба ілюзій,
Не треба довіряти тобі, навіть, друзям...
Приспів.
Мої регалії, моє попурі,
Я наче гребу, насправді тону на воді...
Я сліпий - так говорять усі,
За полями в лісі запивав, як усі...
Ми стійкі, ми бійці, не чекав на монети,
Списав олівці, думки клав на касети,
Йшов за ногами, крутив головою,
Але знаю, що успіх завжди був зі мною!...
Тумани, тумани йдуть завжди за нами...
Хто вийде із них?..
Вже не той, кого ти бачити звик,
Із диму й кісток кров'ю на прям на листок
Я кидав ці слова, ти розпускав сотню пліток,
В кармані платок, а не згортка купюр,
Потерті штани і дешевий велюр...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
