Ой, чого ж, мої літа, так погнали?

Ой, чого ж, мої літа, так погнали?
Що вже цілих п'ятдесят наскакали!

Ще ж недавно навесні в ясні ночі
Цілувалась з Петрусем я охоче.
І до ранку у садку з ним стояла,
Ясні зірочки вгорі рахувала...

А тепер ось, три орли я вже маю,
Як і виросли й коли - я не знаю!
Як то скоро довелось все прожити,
Треба хлопців-козаків вже женити!

Я й сама ще молода, все співаю,
Де ж набралось стільки літ? - Я не знаю!
П'ятдесят не прожила я нізащо!
Два рази по двадцять п'ять — трохи краще!

Ой, чого ж, мої літа, так помчали?
Два рази по двадцять п'ять проскакали!

Поділитись сторінкою: