Співає тріо

Крізь гострий ляск заглушеного залу,
Крізь висвисти естрадної юги,
Вони прийшли... І непомітно стали...
І зазвучала тиша навкруги...

Пливла замрія плинною рікою,
У співі давня зваба ожила,
Неначе мати, ніжною рукою
Торкнулася гарячого чола...

Зайшла зоря у пісню чорноброву,
Тремка зоря вишневих вечорів...
Аж прихилитись хочеться до слова,
В якім вогонь любові не згорів!..

Донісся запах материнки й м'яти...
Три голоси, відлунь — аж двадцять п'ять...
Напевно, щось велике треба мати,
Щоб змусить тишу людям заспівать...

Поділитись сторінкою: