Свято

Який же дивний, який прекрасний,
Оцей чарівний коханих світ,
Коли приходить додому свято —
П'ятнадцять спільно прожитих літ.
Тоді ти, любий, запалиш свічку,
Яка горіла у шлюбний час,
І подих вітру, ніжніший м'яти,
І хризантеми — все лиш для нас!

І п'янить серце вино любові,
Все так, неначе в той перший раз...
Та ні, сильніше! І раптом спомин
Бентежно, щемно огорне нас!
І глянуть очі щасливі наші —
Подружнє фото медових днів...
Рушник на щастя дала нам мати
І в казку з мрії він нас повів!

В ній вік ходити і вік любити
І дивуватись всьому щораз:
І сонце й місяць, і зорі й квіти —
Усе найкраще у ній для нас!
І п'янить серце вино любові,
Все так, неначе в той перший раз...
Та ні, сильніше! І раптом спомин
Бентежно, щемно огорне нас!

Поділитись сторінкою: