| |
Коли я дивлюся на зоряне небо,
На світ, що Господь наш створив,
Душа завмирає і серце співає, |
Німіють вуста від тих див. | (2)
Всесильний Господь на землі оцій грішній,
В могутній, святій вишині,
Він дав мені світло, щоб серце окріпло, |
І душа, щоб розквітла в мені. | (2)
Які чудеса скрізь, де оком не кину,
Тож як Його не любить,
Створив Він природу, створив Він людину, |
І все, що лиш можна створить. | (2)
І радість безмежна мене огортає,
Що Господа в серце прийняв,
Мене Він навчає і охороняє, |
Щоб я серед зла не пропав. | (2)
Щоб я не загруз у гріховних спокусах,
Щоб вічне життя я пізнав,
Послав ради мене на землю Ісуса, |
Щоб смертію смерть подолав. | (2) Поділитись сторінкою: 
| |
