Сирота

Де квіти сонечком зігріті,
Там я живу на білім світі.
Живу, живу, але не знаю,
Хто я такий, з якого краю...

Хто батько мій, хто моя мати -
Про це я вас хотів спитати.
Та ви не знаєте, напевно,
І що питати вас даремно...

Хто я такий, з якого краю -
Питаю я летючу стаю.
А стая крилами махає,
Летить, і теж, мабуть, не знає...

І я у літечка спитав,
Про все питав чого не знав.
А тепле літо пролетіло,
Мені воно не відповіло...

Питав я в вітру, хто мій батько,
А той сердитий, злий, мов дядько,
Завив неначе хижим звіром,
І я пішов собі із миром...

Спитав я в осені тихенько,
А листя падало жовтеньке,
Мовчала осінь, вся в печалі,
Своїм пішов я шляхом далі...

Зими не став уже й питати,
Весна почала вирувати.
Тихеньким вітерцем шептати,
Так мило, ніжно, наче мати...

Садочком тихо походила,
Чарівні квіти посадила,
Мене і сонечком ласкала,
Але нічого не сказала...

І я тоді почав журитись,
Куди піти, куди подітись.
Питання всі мої закриті,
Я - сирота на білім світі...

Поділитись сторінкою: