Писати знічев'я

Писати знічев'я – ниточку загублю,
Писати із радості – наче бракує нерву...
А ось печаль – геть її, не люблю –
Пише й живе зі мною, ніби колега...

Вправний співавтор дає і думок і слів,
Димний філософ, Сартр чи Шопенгауер...
Зовсім не знаю, як білизну золить,
І козака любити, й гуляти гаєм...

Все історизми, софізми, арго, кліше,
Екзистенційність, натурфілософія, ретро...
От і печаль тому, що розум лише – це набувне,
А життя не знаю зсередини...

Ось воно й радість – минуща, проста, не вся,
Її, недолугу, й на слова не обернеш...
Справжня радість – у мого дідуся,
Коли праонукові простягає цукерку...

Поділитись сторінкою: