Зима

Манлива ти, мінливий я,
Можливо, ми надмірно,
Неймовірно, незумисно
Маримо у те, що мине зима,
Крижані окови щезнуть...
Не знаю чим, не знаю як,
Не знаю, чи буває
Грім лютневий, кришталевий...
Посеред ночі
Прокинеться байбак,
Колесо Сансари крутить,
І навіть ми з тобою
Зможемо повірить в міфи...

Намарний біль, захмарний яв,
Нестримний яр жагучий, неминучий...
Напівзвучно, ніби під ногами
Вмить розверзнеться земля,
Заспіває в небі Янгол...

Туманний вир розвіється,
Безжальний світ умиється в льодах...
Невідлучно - я і ти, зоря, світи!..
Невід'ємно сповна,
Ув'язнені, заковані в зимі...

Поділитись сторінкою: