Та бодай тая степовая могила запала

Та бодай тая степовая
Могила запала,
Де я вчора жито жала —
Вчора вечір утеряла...

Утеряла вчора вечір,
Утеряла й тепера, —
Чогось моя женишина
Та смутна, невесела...

Утеряла вчора вечір,
Утеряла й сьогодні —
Що мій милий чорнобривий
До серденька не пригорне...

Та попід мостом трава росте,
Вітер хвилю гонить,
Щось мій милий чорнобривий
Та до мене не говорить...

Та не говори ні до кого,
Говори зо мною,
Як не будеш говорити,
Умру, серце, за тобою...

Ой, умру я звечора,
А ти умреш вранці —
Нехай же нас поховають
З тобою, серце, в одній ямці...

Та нехай же нас поховають
І хрест укопають,
Щоб всі люде здивовались,
Як ми вірненько кохались...

Широкая домовина,
А глибокая яма...
Лежить моя женишина,
Як квіточка в'яла...

Поділитись сторінкою: