Завод iмені Шевченка

Я працюю на заводі Шевченка,
Ми фігачимо різні прибори
Для Іраку та Лівії.
У мене тато з Донбасу
І мама чеченка –
Такий собі інтернаціонал
По маминій лінії.
Але ось уже два роки
Я не бачу зарплати,
Так ніби мене тримають
За останнього лошару.
І тому хочеться звернутися
До органів влади:
Ребята, нє, ну шо я, горбатий –
Працювати на шару?

Я знаю нашого губернатора,
Він нормальний парень –
Любить гольф і плаває в ополонці.
Єдина біда – що він постійно парить
Про вихід із ситуації
Та інвесторів-японців.
Втирає щось радісно
Про стабільність та перспективу,
Про банківські кредити
Й справедливі податки.
І тому хочеться звернутися
Від імені трудового колективу:
Міша, шо за гон? Міша, де бабки?

Поділитись сторінкою: