| |
Свобода тримається на трьох китах:
Ринок, демократія, і кулі в животах.
Іноді просто на кулях в животі.
Зараз розповім як це буває в житті.
Герої епопеї, два бердичівські євреї,
Креативили в Голандії фінансові ідеї:
Береш кредит, купуєш аудит,
І хай доводять, хто з вас бандит.
Ділились по совісті, наче брати,
Є куди рости, коли рубаєш хвости.
Чесна праця, нескорена нація,
Вас вітає українська еміграція.
Свобода відкрита своїм і чужим.
Тим більше – в Україні міняється режим.
Можна навіть пропхати закон –
Чувак в мінюсті з поганаловом Флакон:
Має знайомих серед опозиції,
Свій серед міліції та органів юстиції.
Всидів у кріслі, не двинув коні.
На якомусь фото обіймає Берлусконі.
Стаєш під крило. Вкладаєш бабло.
І робиш вигляд, що тебе тут не було.
Ось компаньйони сидять за столом.
Кавказька кухня в ресторані "Шалом".
Повар-торчок, розстріляний бачок,
І смак дитинства – водка "Горбачов".
Зорі висять, наче псячі серця.
Окремо – зорі Бога-сина,
Окремо – Бога-отця.
В країні реформи, - говорить Флакон, -
Потрібно бути останнім мудаком,
Щоб стояти збоку. Я ось не стою!
І давай накручувати долю свою.
Впіймають, можуть по повній впаять.
Тому мені половину,
І вам по двадцять п'ять.
Головне – свободи ідеї засадничі.
Підіймемо з колін ваш чортів Бердичів!
Друзі слухали його як знавця, щоправда,
Не дослухали чомусь до кінця -
Спочатку накурили, потім щось наговорили,
І всім рестораном їх довго мирили.
Камон, мен, давай без імен.
Що ти як артистка театру "Ромен"?
Торгуєшся тут, як готельна пробл***.
В нас у Бердичеві так бізнес не роблять.
Готують проплату. Проводять транш.
За пару тижнів добили ганж.
Знищили колекцію кріплених вин –
Чекають з батьківщини добрих новин.
Минає квартал. З кредитом голяк.
Один нарешті долає переляк:
Ходімо до ребе, розкажемо про себе,
Ребе скаже все, що нам треба.
І ребе каже: Той, хто іде, той знає,
Що каміння насправді тверде.
Свобода, мен, вона без меж.
Ну, і з межею буває теж.
Коротше – не хочете гнити в тюрмі,
Їдьте в Бердичів, розрулюйте самі.
Друзі прилітають в новий термінал,
Проходять контроль, декларують нал,
Знайома з банку бронює готель,
Бавить, як може, дорогих гостей:
Гриби на столі й кримські кораблі:
Вітає, так би мовити, на рідній землі.
Ось вони вмикають готельне тіві –
А там репортери по лікті в крові,
І якийсь сержант із геройським таблом,
Застосовує лом у боротьбі зі злом.
І диктор коментує мінтовські понти,
Й намагається щось в цих кишках знайти -
Показує машину з мінюстівським босом
І печального Флакона з паленим баблосом.
Один із друзів говорить на це:
Головне – завжди зберігати лице.
Тут хоч куди, далеко не ходи,
Ця країна, мен, має дві біди
Мудаки, адвокати і другі неадеквати:
Люди, що завжди вміють здивувати.
Я, звісно, син трудового народу.
Але ну його на фіг. Я вибираю свободу.
Валимо, доки не взяли за хабар.
Я винесу тьолку, ти платиш за бар.
І коли Флакон здає їх телефон,
Вони говорять стосовно усіх цих реформ:
Камон, мен, давай без імен.
Що ти устроїв тут оперу "Кармен"?
Давай, босяк, це по ходу твій косяк.
Без потреби після себе залишати висяк.
Давай, ліміта, в тебе шанс – один зі ста.
Пересидиш на Анталії різдвяні свята.
Бабки можете лишити собі
Успіху вам в суспільній боротьбі.
А ребе, вислухавши їх, сказав:
Кожен порт і кожен вокзал,
Кожне шосе, що лежить між полями,
Так само поєднує, як і розділяє.
Головне – це свобода як моральний закон.
І взагалі – як можна працювати з таким мудаком?
То ж у чому, питається, загадка ця?
Загадка виключно у волі творця.
І коли ми співаємо свої псалми,
Він дивиться на нас... Поділитись сторінкою: 
| |
