| |
Коли проходить біль,
Я відчуваю тільки жалість,
Мене дратує цей вислів:
Як мало статись, так сталось!
Могло бути інакше, але багато "але",
Краще тата не мати, ніж знати, що тато є...
Ненавиджу соплі в піснях, любли все по-сутті,
Надіюсь, через мої сльози мене не осудять.
Життя повне абсурдів, як у невільника,
Спустошеним стає життя, коли ти - син негідника...
Його не було тоді, зараз і мені не треба,
Всім, що я маю, я завдячую мамі і небу.
Також своїм зусиллям і своїм старанням
Я навчився жити кожен день наче востаннє!..
Приспів:
Пройшли роки, а на порозі ти -
Поки що це лише мої сни...
Лишаю в пам'яті твої слова пусті,
Залиш серце моє назавжди!
Я злітав у небеса, без правого крила,
Тому і падав...
Та болю вже нема, лише великий шрам,
Але й пекуча рана...
Знаю, не живеш так, як я живу,
Знаю, що не спиш, як і я не сплю,
Свою правду ти знайшов...
І я свою знайду!
Я у Бога не питав, де ти. Питав, де ти був,
Коли ми жили самі? Та відповіді не почув.
Невже серце не болить, невже тобі не шкода,
Ти пропустив мій перший клас і закінчення школи.
Перший і останній курс, перший вихід на сцену,
Першу кров на губі, хоч бився я через тебе...
Не бачив перший сольний, перші автографи,
Як від наших пісень вставали в театрах опери!
Ти не підтримав мене і не радів зі мною,
Не знаєш, хто мій друг, а хто для мене - ворог!
Та, як би там не було, я пам'ятатиму вічно,
Хоч, правду кажучи, ти навіть не достойний пісні!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
