| |
Те, що написано в нас на прапорах –
Спів невимовних сфер.
Сяйвом залиті небесні простори
Нині і прісно й тепер.
Це безумовно живе в нас і діє,
І попри все, і понад все,
Нас надихає, в нас дихає і зріє
І у величне веде...
Силу цю скритну виллю в молитву:
Боже, послухай, послухай, молю!
Серцем, устами, душею й ділами
Край свій благословлю!
Приспів:
Ой, та ви ведіте та і виведіте
Мене на Савур-могилу,
Нехай я гляну, гляну-подивлюся
Та й на свою Вкраїну!
Те, чого справді не обирають,
І те, чого не продаси.
Рідная Нене, Земле Святая!
За шелом'янем єси.
Боже Іменнє не всує вспом'янем?
В битву за Тебе йдучи.
Може і бій сей для мене останній?..
Зброю ясную вручи?
Криком поля вгородили погані,
Мечуть огненні гроти.
Рам'ям до рам'я, муром незламним!
В серці черлені щити.
Боже, під милість Твою прибігаю,
Жити в ній, вмерти молю,
Волю лицарську Тобі обручаю,
Присуд Твій благословлю.
Приспів.
Удар за ударом од дикого Дону,
Стріли огненних дощів,
Градів із пащ людожерного змія,
Сміхи і крик упирів.
Криваві ранки, криваві світанки,
Криваві ночі жалкі,
І наші чоти, сотні, паланки,
Сотні небесних полків.
Б'є крилами Мати, б'є крилами Слава,
Й найкращі її сини
З пекельного виру, з ясними мечами
У вирій Раю ввійшли.
Остатньою мислю, молитву остатню,
Нехай її, Боже, сповню!
Устами німими, кров'ю із рани
Вкраїну благословлю.
Приспів.
Кров'ю залиті сорочки броньчасті,
Розбито шоломи ясні,
Порубані ми і постріляні бардзо,
І спалені в дикім огні.
А по потребі лицарській на варті
Ані душі, хоч кричи.
Військо положене наше, мій брате,
През зловорожі мечі.
І тими устами, засмаглими з спраги,
Подих заледве ловлю.
Тихим зітханням, останнім, прощальним,
Землю прославлю свою.
Приспів.
А на Україні, в широкій долині
Сизий орел літає.
Гей, стоїть військо, славне,
Українське, та все в золоті сяє.
Те, що написано в нас на прапорах,
І те, чого не продаси! Поділитись сторінкою: 
| |
