Пам'ять

Знову спогад мене повертає до гір,
І розриви вночі мені сняться...
Знову разом зі мною є друзі живі,    |
Хоч з землі їм ніяк не підняться...  | (2)

З ними разом ділили ми навпіл усе:
Біль від втрат і життя на чужині...
Пам'ятаю "Діброва" свою флягу віддав |
Промовляючи: "Будем живими!"         | (2)

Не забуду ніколи останній наш бій:
Від уламків прикрив командира,
Друг "Багряний" стогнав:             |
"Ви батькам не пишіть",              |
І текли сльози нам на мундири...     | (2)

Ми тоді вспоминали Вкраїну свою,
А тепер тільки гори нам сняться...
Я не зможу ніколи забути Кавказ      |
І братів, що не зможуть підняться!.. | (2)

Поділитись сторінкою: