| |
Споконвіку так завжди було,
Тільки ті вважалися багаті,
Де родинне вогнище й тепло,
В кого хліб і сіль були у хаті!
Тут ще з діда-прадіда жила
Мудрість, що з роками душу гріє,
З неї п'ємо, наче з джерела,
А джерельце долі не міліє...
Приспів:
Ти – моя, Богом дана, родина,
Ти – маленька планети краплина!
Я доземно тобі поклонюся -
Снаги та любові нап'юся!
Серед тисяч праведних доріг
В котре обираєм ту, єдину,
Де благословенний оберіг,
Де любов, турбота і родина!
Знов зійшлися рідні за столом,
Знов душевна точиться розмова,
Посміхнувся місяць за вікном
І зоря радіє вечорова...
Приспів.
То ж нехай міцніє і росте
Ще й плодами щедрими звисає
Те родинне дерево святе
І ніколи ватра не згасає!
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
