Собаки

Помножили квітень на березень,
А самі поховались в холодній зимі.
Давай, якщо хочеш, не вернемось,
Нехай подихають в болоті самі.
Там, де кличуть вони:
Дайте хлібу й води,
А самі поховали свої сліди.

Помножили попіл на вогнище,
Розлюченим світом залишений пил.
Уві сні помирати не боляче,
Коли падаєш, навіть, коли не хотів.

Де розгублений люд, де пропалений час,
Де голодні собаки ще згадають про нас.
Там, де кличуть вони:
Дайте хлібу й води,
А самі поховали свої сліди...

Де розгублений люд, де пропалений час,
Де голодні собаки ще згадають про нас...

Поділитись сторінкою: