Життя нема в містах неволі

Життя нема в містах неволі,
За гратами людської долі,
Що виживають в тюрмах наших
Застінках матері-землі.

Там не можливо людям жити,
Робити, дихати, сидіти,
Та ще й і халуям платити,
Що у військовому вбранні.

Свавіллю - ні, відкрились очі
І всі побачили той жах,
Ланцюг смертей і плач жіночий,
Безвихідь, сльози на очах.

І крики, кров, тілесні муки,
А де ти, Господи, за що
Відкрити очі, люди, й вуха,
Серця відкриті - бозна що...

Гнеться вам, Кати, в законі,
Що заробляють на крові.
В грошах не буде насолоди
Що ви забрали в народу.

Яка у вас чекає доля
На небесах і на землі...
А як народу далі жити,
Благати, мучитись, терпіти?..
Чи всім навколо говорити,
Чи бити в дзвони навкруги?..

Поважні браття депутати,
Здіймати руки, не мовчати!
Людей спасайте, правду й волю,
Там мруть від болю та нудьги...

Поділитись сторінкою: