| |
Я вмію літати,
Але хочу його крила!..
І в темряві сяють,
Але він - для мене світило!..
Я вільна, мов птаха,
Але хочу його небо!..
З усіх скарбів світу
Мені лише його дотик треба...
Приспів:
Чому ти обрав мене,
І цей, дивний, шлях зі мною?..
На ньому багато каміння є,
На ньому гора за горою...
Чому ти несеш мене,
Коли далі йти не сила?..
Коли я в обіймах зневіри,
Знімаєш для мене ти крила!..
Крила... Крила...
Крила... Крила...
Я довго шукала у темряві,
У небі, по хвилях...
Повірила в себе,
Але хочу лише його крила!..
Чому ти обрав мене,
І цей, дивний, шлях зі мною?..
На ньому багато каміння є,
На ньому гора за горою...
Чому ти несеш мене,
Коли далі йти не сила?..
Коли я в обіймах зневіри,
Знімаєш для мене ти крила!..
І вчиш не зупинятись ніколи,
Хоча через каміння та гори йти...
На ньому так важко втрачати,
Бувають злі люди, байдужі...
А ти кажеш: Треба вибачати!..
Несеш мене через калюжі,
А я сама вже вмію літати,
Але хочу лише його крила!..
А я давно вже вмію кохати,
Але ніколи так не любила!..
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
