Сад моєї душі

По тернистих дорогах я довго ходив
І не раз мене серце боліло,
Як бальзам для душі я цей сад посадив,
Він весною зацвів біло-біло.
Моє сонце з роками раніше встає,
Я забув як задобрити долю,
І здавалося серце затерпло моє
Від розлук і від втрат, і від болю...

Приспів:
У сад знов піду
І печаль наче мить промине,
Літа почекають
І зникнуть турботи численні,
А яблуні білі
У вальс закружляють мене,
І ніжно всміхнуться
До мене немов наречені...

Ніжні яблуні так дивовижно цвітуть,
Білоплинна пожежа палає,
Тут про вічне і праведне бджоли гудуть
І душа моя відпочиває...
Проростає у землю коріння моє,
Появляються мрії крилаті,
Квітне сад і наснаги мені додає,
Хочу жити і хочу кохати!

Приспів.

Поділитись сторінкою: