Звик я

Звик я
І вже не зумію
У розмах білих крил.
Вийшло
Дишлом на сторону,
Серцем прикипів,
Як рукавами рік.

Рядилися бродами,
Услід розсипалися
Сріблом-золотом,
Очі прогледів всі.
Сонячним сполохом
Тьохкало серце не в лад,
Бите шашелем.

Квітнув
Листом вересень,
Сивим
Дідом бродив,
Морось
Висік на бересті,
Корзна черлені.

З дерев обронив
Попід призьбами іскрадом,
Вештався поночі,
Віщі сни мої
Згризли вовки...
Мачуха осінь
Яблуком котиться,
Троюдила серце мені,
Бите шашелем...

Поділитись сторінкою: