Затишок родинний

У жінки не питають скільки їй років,
В її очах побачиш вроду молоду,
У неї блакитне небо почуття глибокі
І до дна у любові віддає душу свою.

Її душа щира ніжна, як квітка весною,
У твій дім несе світло, запалює свято,
Смачне приготує, впече коровай рукою
І словом приголубить, як сестра і мати.

Дорогим жінкам даруйте прекрасні квіти,
Із усмішкою нахиляйте їй сонечко із висоти -
Збудуться бажані мрії, обігріє теплом літа,
У затишку родиннім є щастя серед зими!

І поруч із нею хочеться трішечки казки,
Бути закоханим принцом на білому коні,
В її обіймах відчути святу любов і ласку,
Пити-кохання і насолоджуватись раєм на землі!

Поділитись сторінкою: