| |
Сонце заходить,
Радість моя остила,
Все, що було учора,
Залишиться без надії.
Без запрошення мрія,
Ніколи вже не прийде,
Щастя без болі в серці,
Двері не відчинить.
А я сумую, і день не в радість,
А ніч, як кома,
І все давно тобі знайоме,
У серці моєму тільки втома.
А сльози як дощ, йдуть не свідомо,
Любов не прозора зруйнувала мене...
Вікно в невідоме,
Не по приколу кохання лажове...
Приспів:
Без слів помираю,
Без снів я страждаю,
Без днів сумую,
А в душі радості не чую...
І все вже тебе не має,
В думках тебе забуваю...
І, мабуть, тебе не кохаю,
А в душі помирає любов...
Темна кімната і я один
Сам на сам з думками.
Все, за що любов катувала,
Давно тобі і їй пробачив,
І це годинник, що рахував
Ті радості миті,
Давно вже не лічіть,
Безжально розбитий,
Амурами вбитий.
А я сумую, вже забув,
Як воно відчувати,
Трохи страждати,
Переживати за радість з тобою.
А тепер я один, серед заходу сонця,
Тихо страждаю без тебе...
Любов заблукала у лабіринті темряви,
Боже, допоможи їй...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
