Падає білий сніг із присмаком печалі

Навесні небо розсіває сніг на білосніжний цвіт,
І цей сніг не із солодкого цукру, а із пуду солі,
І сніжинка за сніжинкою мережать шаль до віт,
Щоб під вітрами і дощем не стояли крони голі.

Зима знову одягла яблуневий сад у теплу шубку,
За зоряну ніч вимережила шальову павутинку,
І в голубиній хатці тулиться голуб до голубки
Зігрітись під голубиним пір'ям у цю хвилинку.

Падає білий-білий сніг із присмаком печалі
І на моїй щоці блистить криштальна сльоза,
Плаче, ридає заквітчана весна із-під білої вуалі,
Що від морозу гине квітка, в'яне цвіт без тепла.

Травень розпалив дрова в печі у золотий вечір,
І в зажурі мої думки злітають на берег надія,
Заховалось сонце в синім просторі за міцні плечі,
І крізь вікно зорю у сад, де цвітуть рожеві мрії.

Поділитись сторінкою: