Ромашка

Вже заросли ворожі тропи,
Ромашки жодної на них,
А там, де рили ми окопи,
Весною так багато їх.
Вони є свідками живими боїв,
Полум'яних ночей.
Я порівняв з квітками тими
Жагу здивованих очей.

Отих очей, що в них бувало
Жила печаль, дівоча гра,
Коли ромашки дарувала
На всю землянку медсестра.
Мені згадалось, як весною,
Уже прощався я з життям,
Схилившись низько наді мною
Ромашка плакала дитям...

Вже заросли ворожі тропи,
Ромашки жодної на них,
А там, де рили ми окопи,
Весною так багато їх.
І виріс я, дійшов солдатом
До переможних днів своїх.
Ромашок бачив я багато,
А ти до серця ближче всіх...

Поділитись сторінкою: