|
На моїх руках
Кров убитих поколінь,
На моїх руках
Сльози молодих прозрінь,
На моїх руках
Води мертвих рік,
Я сплю...
У її очах
Перші паростки весни,
На її плечах
Перші краплі сивини,
На її щоках
Рум'янцем загоряються
Мости...
Я не можу не любити
Цей нестримний океан!
Я добудую до кінця свій,
В небо встромлений, віґвам!
Приспів:
Карма!.. |
Це наша карма лиє!.. |
Дарма! |
Все вже написано до нас!.. | (2)
На моїх руках
Ти знайдеш сліди води,
Для її доріг
Очі сльози пролили,
Як закрити світ
Порухом повіки?.. -
Я лечу!..
У її вухах
Музика гірських вершин,
Кришталевий лід,
Бог далеко й він один,
На її ногах
Пил несходжених шляхів,
Ми вже тут!..
Я не можу не любити
Цей нестримний океан!
Я добудую до кінця свій,
В небо встромлений, віґвам!
Приспів.
І я прийду й впаду
На березі тієї дикої ріки,
Що нас приносить, забирає
У невідомі нам світи...
І я прийду, і буду плакати -
І мої сльози щирим сміхом,
Несу життя вперед, не знаючи,
Що я і був цим білим світом...
Приспів.
Карма!..
Це наша карма лиє!..
Дарма!
Все вже придумано до нас!..
Карма!
Це наша карма лиє!..
Дарма!
Все вже придумано, придумано,
Бо карма!
Це наша карма лиє!..
Дарма!
Все вже придумано,
Придумано до нас!.. Поділитись сторінкою:
| |