Зоряна ніч

День відійшов за горизонт
На край землі,
Пломеніє останній промінь
У сонячній заграві,
Небесний купол храму
Зазорів у вишині,
І сяє діамантом
У срібно-золотій оправі...

О, мій раю, ти засіяв зірок,
Як маків цвіт,
Місяць веслує на човнику
У безмежне море,
Маячний ліхтар манить
До сузір'я Діви у політ,
Щоб лебедів кохання окриляло
Щастя у любові...

І в білі ночі у нічній тиші
Чути мелодію вітру,
Милозвучні струни розпустила
Зоряна ніч,
Всесвіт відкриває книгу
Кольорову палітру,
І малює благодать божу
У сіянні тисячі свіч.

Місячне сяйво випромінює
Стежки до села,
Веде Чумацьким шляхом
На Венеру планету,
Зоря у блаженнім сяйві
Зорить до мого вікна,
Дарує високу ноту,
Насолоджує душу у поета...

Поділитись сторінкою: