|
О, мій Києве князю,
У цвітінні який ти прекрасний...
Поміж бархатно оксамитову зелень
Усміхаєшся нам,
Мати Україно! Твоя пісня
У серці запалює гасло,
Єднає наш рід,
І мелодійна мова це є пісенний храм...
Подивись, друже,
Як цвітуть кароокі каштани!..
Запаливши білі свічі,
Нас ведуть у білосніжний май,
Їм у любові признаються
На алеях гості і кияни,
Закоханим серцям лелеки
Несуть щастя - квітучий рай...
У піднебессі квітне небокрай
В зорянім намисті,
Вечорова зоря колише дитя
Милим лагідним сном,
Сяють, іскряться святкові вогні
У тиші над містом,
І батько місяць у казкових снах
Дарує тепло і любов...
Вже розквітає сірий день
У надії на кручах Дніпра,
Золоте проміння крізь зливи-грози
Будує життя мости,
До віконечка побивається пташина,
Голуб миру, добра,
Щоб на Європейській площі,
На Хрещатику троянди цвіли...
Повертаю час, віки,
Історію вглиб тисячоліття,
Де над Дніпром жили
Кий, Щек, Хорив - три брати,
Сестра Либідь дала
Найстаршому Кию благословіння,
Щоб князь заснував місто -
І на схилах квітнули гаї і сади...
Ти відкриваєш двері шляхетним світам,
А я лину до тебе,
Де стрункі ясени і клени
Воєдино вплели довгі віти свої,
І свою любов несу тобі
У молитві, у пісні листом зеленим,
Бо люблю тебе, Києве,
Як Софія і Лаври цвітуть у Божій красі!.. Поділитись сторінкою:
| |