І стеляться на папері

Не для людей тієї слави,
Мережані та кучеряві,
Оці вірші віршую я.
Для себе, братія моя!
Мені легшає в неволі,
Як я їх складаю,
З-за Дніпра, мов далекого,
Слова прилітають.

Приспів:
І стеляться на папері,
Плачучи, сміючись,
Мов ті діти... І радують
Одиноку душу убогую...
Любо мені, любо мені з ними,
Мов батькові багатому
З дітками малими!..

І радий я, і веселий,
І бога благаю,
Щоб не приспав моїх діток
В далекому краю.
Нехай летять додомоньку
Легенькії діти
Та розкажуть, як то тяжко
Було їм на світі...

Приспів.

Мов батькові багатому
З дітками малими!..

Поділитись сторінкою: