Іній

Невже такі безжальні небеса?
Невже зовсім вони не відчувають
Болю людського?
Мій поводир, сумна моя зоря,
Чи перший звір,
Який ступив на твоє світло й вірив,
Не роздумував...

Приспів:
Мій білий день,
Мій ніжний іній на губах...
На чорних пелюстках,
На ворона крилах,
Пухкий, ти танув, як вода,
І я розпалася на тисячі зірок,
Собою освітила кожен закуток
Земного тіла...

Сказав: якщо я не належала тобі,
Для чого ж я приходила у сни?..
Не знаю...
Хто знає, може, то була не я,
А от послухай: завдяки йому
Я полюбила свою музику сумну,
Мене він за один раз...

Приспів.

Поділитись сторінкою: