Знаєш

За мить до весни я спинився
Й побачив твої там розквітлі сліди,
Вони, наче сни, ну, а це, мила, значить,
Що різні є наші світи...
Намарне я прагнув зробитися вітром
Із теплих південних країв,
Впиватись нектарами ніжного цвіту,
Який не належить мені...

Приспів:
Знаєш, сніжні мої заметілі   |
Вкрили кригою наші тіні...   |
Доки спав я в зимовому сні - |
Себе розчинила ти            |
В теплій весні...            | (2)

І все навкруги
Стало раптом інакшим,
З тобою ми знову на "ви"...
Несе нас ріка у своє, а не наше,
Життя, де немає зими...
Бажання свої записав на папері
У пісні на крилах вітрів...
Схрестились орбітами дві паралелі
З таких наших різних світів...

Приспів.

Поділитись сторінкою: