| |
Годинник, хоч на трішки зупинись,
Година-дві, повірте, це немало:
Запалимо свічу і як колись
Вино наллю домашнє у бокали...
Настояне давно, а не гірчить,
Теплом руки чи то душі зігріте,
Не часто випадає така мить:
Осінній спокій бабиного літа.
Приспів:
І знову промовчу, бо що слова?..
Важливі в цьому світі вчинки наші.
Для мене ти така як і була:
Загадка, не розгадана у часі.
Позаду метушня буремних днів
І будні сірі, біготня по колу.
Хотів завжди сказати, не зумів,
Те, що відчув я, не довірив слову.
Приспів.
Мої літа, вплелися у твої,
Ми - дерева родинного коріння,
У щебеті онуків у дворі
Удвох дощі зустрінемо осінні...
Приспів. Поділитись сторінкою: 
| |
